Скориставшись порадою друга, який епічно вихвалив новенький фільм “2012”, я купив квитки і пішов з дівчиною на перегляд цієї епічної епопеї.

Купивши велику пачку чіпсів можна було починати перегляд. Як на диво здивувало те, що на початку фільму зовсім не було реклами, що є досить дивним для наших кінотеатрів.

Ну і що ж? Так, спецефекти дійсно були досить вражаючі. Перша сцена з епічним розтерзанням землі, асфальту, людей та машин досить вразила, але не те щоб було аж “супер-мега-афігеть-як-темово!”. Взагалі всі ефекти були цього типу, напевно рендерилися мільярди годин, але в кінці кінців, складалося враження, що чогось не вистачало і було навіть декілька епік фейлів, коли декорації були аж зовсім не в тему.

Загалом фільм прикольний, але змісту в ньому не дуже багато. Хоча, який може бути зміст в фільмі-катастрофі. Хоча ні… За останні декілька років відбулася досить цікава тенденція в сценаріях фільмів-катастроф. Ще декілька років назад всі фільми закінчувалися приблизно однаково: “хепі енд” + метеорит підірвано, вулкан ліквідовано, інопланетян замочено, цунамі висушено, і майже ніхто не помер. А зараз. Зараз щось типу: “хепі енд” АЛЕ! помирає майже все людство, за винятком тих, хто зміг встиг мав достатньо грошей, щоб залізти в бункер/полетіти в космос/посидіти в підвалі/дістати суперсили/договоритися з інопланетянами про передачу їм своєї душі. Але “хепі енд” все одно є. І це досить сумно. Коли вже америкоси відучаться від цієї сумної тенденції?